Яків Пункін народився в 1921 році в Запоріжжі, в єврейській родині. Після закінчення семи класів пішов працювати токарем на завод і приступив до занять класичною боротьбою в секції А. Фешотта. У 1938 році увійшов до десятки кращих спортсменів Дніпропетровської області, в 1940 році став срібним призером першості України, в 1941 році виграв першість України. У 1940 році закінчив Київську школу тренерів.

У квітні 1941 року був призваний до РККА і направлений у танкову школу в Волковиськ. У перші ж дні війни потрапив у полон. До літа 1942 року перебував у таборі для військовополонених Фуллєн на північно-заході Німеччини, звідти переведений в Оснабрюк, звідки був направлений в селянські господарства для виконання сільськогосподарських робіт. Під час перебування в полоні видавав себе за осетина, що дозволило йому вижити. Після чотирьох років фашистської неволі Яків Григорович зумів втекти. Коли наші солдати знайшли його в лісі, майбутній чемпіон, 24-річний Яків важив 32 кг! Але після реабілітації в госпіталі, він одразу повернувся на фронт, встигнувши завоювати кілька бойових нагород.

У 1947 році став чемпіоном Збройних сил з класичної боротьби. Демобілізувавшись з армії, повернувся в Запоріжжя і став тренером. У 1948 році зайняв 6 місце на чемпіонаті СРСР з класичної боротьби, в 1949 році став чемпіоном СРСР.
В олімпійську збірну був включений будучи вже триразовим чемпіоном СРСР, майстром спорту СРСР, учасником 18 міжнародних сутичок, при всього одній програній. Коником Якова Пункін був його коронний прийом - кидок прогином, при цьому Пункін виконував його особливо, з різкою зміною траєкторії кидка вже після його початку.

Арон Гонжа - триразовий чемпіон СРСР з класичної боротьби.
Фахівці захоплювалися богатирськими параметрами 113-кілограмового київського важкоатлета. Арон брав участь у двох представницьких міжнародних турнірах у Парижі та Стамбулі і привіз до Києва дві золоті нагороди.