На днях львівський СК "Лідер-Л" святкуватиме своє п'ятиріччя
- Хто був вашим першим тренером і чи запозичили ви в нього щось, що згодом знадобилось вам у вашій тренерській роботі?
- Перш за все хотів би сказати, що я маю брата-близнюка –Олександра. Він є старшим тренером ЛУФК, а працюю там жеж за сумісництвом, а основною роботою є робота у ДЮСШ.
Моїм першим і постійним тренером був Ворончук Юрій Григорович. Ця людина багато років пропрацювала у львівському спорт-інтернаті у якому я навчався. Юрій Ворончук був видатним і талановитим тренером, його у 80-90 роках знали практично усі тренери в Україні та в колишньому СРСР. Про спортивні здобутки його вихованців можна говорити багато, але ще однією важливою ланкою у його роботі було – виховання. Він намагався з кожного учня зробити не тільки професійного спортсмена високого класу, але й культурну і порядну особистість. На його честь, коли він пішов з життя, ми з братом Олександром проводили міжнародні турніри. - Чи є у Львові спортивні меценати, котрі допомагають вашому клубу? - До яких наступних турнірів готуєтесь зараз зі своїми вихованцями? На світових першостях вболіваю за усіх, за всю нашу збірну, адже це наш престиж і наша гордість.
Від свого наставника, який став мені більше ніж батько, я навчився багатьом життєвим канонам чесності, порядності, вихованості, терпіння та стриманості. За такими самими принципами я намагаюсь працювати як тренер та навчати своїх вихованців.
- Розкажіть про винекнення спортклубу «Лідер -Л»?
- Наш клуб є відносно молодий. До, речі у травні ми святкуємо його п’ятиріччя. Гадаю, як і усі клуби виникають через потребу сучасності. Та вважаю, що майбутнє за клубною системою. Клуб,наразі, є громадським об’єднанням. Членами клубу є як і юні спортсмени-початківці, так і вже професійні спортсмени. Від імені клубу наші вихованці не раз представляли честь України на міжнародних змаганнях, та звісно виступають на обласних та всеукраїнських стартах.
- Про спонсорство, якщо говорити глобально, то його практично не існує. Загалом меценатами нашого клубу є самі батьки дітей, які оплачують поїздки на змагання, навчально-тренувальні збори, купують спортивну форму. Але хочеться подякувати деяким людям, які все ж таки нам допомагають та за власної ініціативи підтримують нас. Це Ігор Юрас, ргіональний менеджер ППІ ЛУКОЙЛ у Львівській області, та бізнесмен Микола Колодка, діти яких, до речі займаються вільною боротьбою. Взагалі ми відкриті для усіх, хто хоче підтримувати спорт.
- Які останні здобутки ваших підопічних?
- На останньому чемпіонаті України серед молоді наші юні дівчата, які ще тільки є кадетками, завоювали призові місця. Особливо можна відмітити МС Лілю Горішну, яка посіла 2-е місце та КМС Наталю Мазур, що посіла 3-е місце. Також хочеться відмітити КМС Ігоря Колодку, який через травми пропустив минулорічний чемпіонат України серед кадетів, але вже набрав відповідну форму, і як результат на турнірі в Івано-Франківську здолав усіх суперників у категорії до 63 кг.
- Тільки завершався чемпіонат України серед молоді, як тепер готуємося до VI літніх Юнацьких ігор на які маємо певні амбіції та сподівання на наших вихованців завоювати декілька медалей та успішно виступити на Світовій і Європейській першості.
- Володимир Генадієвич, на змаганнях ви ще виступаєте в ролі судді? Де важче бути суддею, на дорослих чи на дитячих змаганнях?
- Важко бути суддею і тат і там. В кожному випадку є своя специфіка. Якщо на дитячому рівні треба дуже уважно слідкувати за кожною дитиною, аби не було травм, то на дорослому рівні має бути максимальна концентрація у визначенні об’єктивної оцінки. Адже не секрет, що якщо суддя вчасно не опинився на потрібному місці і не до оцінив технічної дії, це може суттєво вплинути на результат поєдинку.
- Кому з українських визнаних спортсменів ви симпатизуєте, кого ставите у приклад своїм учням і за кого вболіваєте на світових першостях?
- У Львові є декілька відомих спортсменів такі як Андрій та Марія Стадники. Вони часто бувають у нашому залі і діти мають можливість не тільки їх бачити але й спілкуватися. Хоча, за різними обставинами Марійка виступає на іншу країну, але для дітей вона є авторитетом на який можна рівнятися. Зрозуміло, що в приклад ставиться й Василь Федоришин, який навчався у ЛУФК, та який на мою думку є явним прикладом для усіх молодих спортсменів.
- Фахівці досить по різному оцінюють зміну правил у вільній боротьбі. Що ви скажете з цього приводу?
- Ваше питання є не просте. Усім відомо, що правила змінюються. А чи вони є добрими і кращими для якості і ефективності, то тут потрібно дискутувати. Якщо FILA хоче щоби вільна боротьба була видовищною цікавою для спортсменів, то тоді потрібно робити ґрунтовний аналіз та оцінку серед фахівців усіх країн, попередньо зробивши апробацію. Тоді можна і вносити зміни, а не надсилати, як це буває, «зверху». Для прикладу, так зване «новшевство» у жеребкуванні на світових першостях є загадковим явищем.
- Яка зараз на вашу думку ситуація з вільною боротьбою в Україні.
- Я побував не в одній країні і цікавився не тільки наскільки є обладнанні спортивні зали, але й законодавством по відношенню до спорту. Нам до цього ще дуже далеко. Вірю і знаю, що якщо українське законодавство було б хоча на рівні Євросоюзу, то наші спортсмени приносили значно більше нагород для України. Адже українська нація є дуже трудящою і не боїться перешкод, якщо це підтримати на належному рівні – результат не забариться.