Юлія Остапчук розповіла, як знайшла "ключ" до Чемпіонату Європи

Завтра у Львові відбудеться урочисте вручення Нагороди «Український сокіл» та грошової премії чемпіонкам Європи з вільної боротьби Юлії Остапчук, Юлії Благині та їх тренерам.

- Ви вже знову приступили до тренувань. А чи дозволили собі трохи відпочинку після Чемпіонату Європи?
- Тренер дав відпочинок два тижні. Я є не зі Львова, а з волинської області, тому поїхала до батьків, побула трохи вдома. Порадувались разом.

- А кому першому подзвонили після приголомшливо перемоги у Дормунді?
- Одразу набрала маму. Вона мій найкращий друг та вболівальник, вона найбільше переймається, коли я їду на змагання, радіє моїм перемогам, та болісно реагує на поразки. Всі мої медалі зберігаються в батьків в Ковелі і мама тим всім відає.

- Минулорічний досвід і бронза ЧЄ в Баку допомгла цього року?
- Звичайно допомігли. Я вже кілька разів їздила на ЧЄ для дорослих, і минулого року вперше вдалося взяти медаль. Я була дуже рада. Я програла росіянці Волосовій, яка стала першою. Перший період я виграла, другий програла, третій клінч. Тобто боротьба була досить рівна, і я вже тоді зрозуміла, що дозріла і можу на щось претендувати у дорослому спорті. Вже навіть минулого року я налаштовувалась на перемогу.

- А, як ваш тренер Андрій Пістун налаштовував перед поїздкою до Німеччини?
- Перед поїздкою він мене весь час заспокоював, тому що перед змаганнями завжди присутній якійсь страх. Бажання виграти змішується зі страхом, починаєш хвилюватися. Тому він мене заспокоював, налаштовував на хороший результат, що праця має принести результат і все повинно бути добре.

- У Дормунді, хто виявився важчою суперницею, Олеся Замула, яка бореться за Азербайджан чи все ж таки болгарка у фіналі?
- Залежно з якої сторони подивитися. З азербайджанкою я вже боролася і на навчально тренувальних зборах, і на минулому ЧЄ. Вона знала чого від мене чекати, в неї боротьба більш закрита. От і зараз вона закрилася і чекала клінча. Це була звичайно дуже важлива сутичка, за вихід в фінал. А з болгаркою легше в тому плані, що ми  з нею зустрілися вперше і не знали чого чекати одна від одної. Але психологічно важче бо це фінал, і від результату все залежить. Це сама важлива сутичка на змаганнях. Перед самим виходом, я нічого про неї не знала, чула що молода болгарка... Тому я просто вийшла і боролася. А вже після боротьби мені тренер сказав, що це титулована спортсменка.

- Ви здобули золото завдяки чистій перемозі на туше. А перед змаганнями налаштовувались на видовищну боротьбу, чи все ж таки на результат?
- В першу чергу звичайно на результат. Коли виходиш на килим то головне це перемога. В пам’яті лишається результат, а боротьба забувається. Треба вигравати. Так вийшло, що я бачила що можу програти і зловила руку на ключ, це мій найулюбленіший прийом в партері, переворот ключем. Він мені дуже дуже багато разів в житті допомогав і на важливих змаганнях і на менш важливих стартах. Тому вийшло покласти суперницю на туше своїм улюбленим прийомом.

- Вас вже вітали високопосадовці Львова та Ковеля, а завтра відзнаку вручатиме львівське відділення НОК. 
- Так, це дуже приємно, коли повертаєшся з медалю, і всі тебе зустрічають, вітають. Хотілося б, щоб в буденному житті теж про спортсменів не забували.

http://ukrwrestling.com/