На чемпіонаті Європи у Дортмунді українські борчині завоювали шість нагород – у семи вагових категоріях. Перше «золото» до української скарбнички поклала львів’янка Юлія Благиня (до 51 кг). Студентка Львівського університету фізичної культури вже двічі стояла на європейському призовому подіумі – у 2008 і 2009 роках. Але тоді їй вдавалося перемогти лише у малому фіналі, де борчині розігрували «бронзу». Тепер же у найкращій своїй манері Юля розібралася з усіма суперницями і стала чемпіонкою! Золотий почин Благині підтримали ще одна львів’янка, Юлія Остапчук, та Катерина Бурмістрова зі Сум.

– У Дортмунд їхала з однією метою – завоювати золоту медаль, – поділилася враженнями Юлія Благиня. – Те, що раніше ніяк не вдавалося піднятися вище третього місця, лише підбадьорювало. Поразки не вибивають мене з колії. Я була дуже добре готова до чемпіонату і розуміла, що все в моїх руках.

– На шляху до фіналу в Юлі були дві дуже сильні конкурентки. Перша – призер чемпіонатів світу та Європи білоруска Марія Іванова-Ягорова, яка зазвичай бореться у категорії до 55 кг, але до чемпіонату Європи зігнала вагу і виступала у 51 кг, – взяв слово тренер Юлії Олег Сазонов. – Перший період Благиня виграла у «клінчі», а в другому, програючи бал, зробила переворот вперед із захватом за голову й руку і вирвала перемогу. У наступній сутичці на неї уже чекала молдаванка Наталія Буду – неодноразова призерка чемпіонатів Європи. Дівчата уже не раз зустрічалися. Але Юлі вдалося переграти суперницю. З румункою Естер Добре, нашою суперницею у фіналі, Юля також зустрічалася, але дуже давно, ще коли виступала серед юніорів. Дівчина, як, зрештою, і Юля, дуже змінилася. Тепер коронною дією чотириразової віце-чемпіонки Європи є один больовий прийом, завдяки якому вона вивела з подальшої боротьби двох суперниць. Не вдалося уникнути цього прийому й Благині: перший період вона програла 0:5. Під час перерви довелося навіть коригувати психічний стан підопічної – жорстко, навіть грубо поговорити з нею. Це подіяло. У другому періоді, віддавши суперниці бал, Юля блискуче провела кидок млином, потім, не давши суперниці оговтатися, здобула ще три бали – 6:1. Третя двохвилинка завершилася унічию – жодна з борчинь не зуміла провести результативний прийом. Жереб тягнула Юля, і витягнула пріоритет для суперниці: румунка «брала ногу». Це наче пенальті у футболі: відсоток реалізації прийомів з положення «клінч» дуже високий. Але цією перевагою скористатися не зуміла. Вірніше, зробити це їй зашкодила Благиня. Юля спеціально готувалася під «клінч». Вона лівою ногою зробила «гачок», а потім перекинула опонентку зворотним захватом. Цей красивий кидок у боротьбі вартує три бали.

– Який поєдинок був найскладнішим? – запитую в Юлі.

– Фінальний. Доводилося надолужувати згаяне у першому періоді. А ось у доданий час, коли суддя на килимі показала три бали на користь румунки, я не хвилювалася. Я була настільки впевненою у тому, що мій кидок став переможним, що помилка судді зовсім не вибила мене з колії. Я навіть не думала про те, що мене можуть засудити, як це час від часу стається у нашому виді спорту. Діяла так чітко – не було до чого причепитися. Тим паче, інші два арбітри показували три бали на мою користь.

– А чому спочатку три бали зарахували на користь румунки? – цікавлюся в Олега Сазонова.

– Це свідчить про кваліфікацію арбітра. Суддя мусила бачити, що атаку розпочала Благиня, а не румунка, яка, тримаючи ногу, так нічого і не встигла зробити… Побачивши помилку судді, я відразу подав протест. Зал відреагував досить бурхливо – уболівальники засвистіли, загуділи. У Німеччині люди розуміються на боротьбі. Згідно з нашим протестом, на великий монітор вивели кадри тієї частини сутички. І керівник килима, а також боковий арбітр показали три бали на нашу користь.

– І часто на змаганнях такого рівня вам доводиться подавати протест?

– Ні, це було вперше. Але у Дортмунді до арбітрів було багато претензій. У змаганнях з вільної боротьби на голому місці засудили двох грузинських спортсменів. Та й в інших сутичках грубі суддівські помилки впадали у вічі. Через це навіть відсторонили від суддівства одну бригаду арбітрів. Та дівчинка, що судила у нас фінальну сутичку, я впевнений, нікого не хотіла образити. Просто сама вона навряд чи колись боролася, а боротьбу знає лише в теорії. На щастя, у спірних випадках рішення приймає журі, бали присуджуються більшістю голосів.

– Юлю, який прийом у Дортмунді приніс найбільше балів?

– Найбільше полюбляю використовувати кидок «млином» і захват за голову. У Дортмунді «млин» пройшов лише один раз, а ось за голову брала суперниць у кожній сутичці. Чи не нарікають суперниці, що псую їм зачіски? Ми вже навчилися так добре заплітати волосся, що зіпсувати зачіску складно.

– У фіналі категорії до 48 кг за кого вболівали: донеччанку Христину Дарануцу чи львів’янку Марію Стадник, яка виступає за Азербайджан?

– Цієї сутички не бачила, готувалася до свого фіналу. Вболівати за одну з них було б складно. Христина презентує Україну, а Марічка – львів’янка, я її давно знаю, ми досі спілкуємося…